Поради сімейного лікаря
Деякі люди певні, що флюорографію всім потрібно робити щороку. Хтось вважає, що це застарілий метод дослідження. А є ті, хто не заморочується, сказали — треба робити. Розберімось, що й до чого!
Флюорографія — це метод діагностики, який дозволяє отримати зображення органів і тканин за допомогою рентгенівських променів.
Флюорографію винайшли в 1936 році, як спрощену версію рентгену, щоб швидко виявляти людей з підозрою на туберкульоз. Але для діагностики латентного туберкульозу метод виявився недостатньо якісним, а радіологічне випромінювання — досить великим. В 1974 році ВООЗ, оцінивши співвідношення ризику й користі, висловилась категорично проти масового використання флюорографії з профілактичною метою.
В Україні лише у 2008 році анулювали наказ, за яким всі люди віком від 15 років обов'язково мали робити флюорографію.
Можна зробити висновок, що це доісторичне і не інформативне дослідження. Але не все так просто. Флюорографія буває двох видів.
Плівкова — розповсюджений, але застарілий метод. Зображення виходять не чіткі, ще й малих розмірів, а рентген навантаження лишається велике.
Цифрова — чітке зображення виводиться на екран комп’ютера, а рентген навантаження мінімальне. Такими зображеннями зручніше обмінюватись із лікарями та зберігати.
Тому не лякайся слова «флюорографія», іноді цей метод цілком виправданий.
МОЗ рекомендує робити флюорографію раз на два роки здоровим людям, старше 18 років. Та раз на рік — людям з групи ризику. І, так, ані студенти перед заселенням в гуртожиток, ані люди, що хочуть відвідувати басейн, ані майбутні татусі, що планують спільні пологи не належать до групи ризику. Але у цих та деяких інших випадках все одно вимагають флюорографію — поки що альтернативи не придумали.
Що ж робити? Знайди сімейного лікаря або лікарку. Раз на рік проходь профілактичний огляд. Дотримуйся рекомендацій. Бережи себе. Вір в краще майбутнє.
