Піраміда психічної допомоги: самодопомога.
Оптимальна організація системи піклування про психічне здоров’я нагадує піраміду, яка складається з неформальних послуг (самодопомоги та неформальної допомоги на рівні громади) та формальних (на первинному рівні, психіатричних послуг у лікарнях загального профілю, послуг у сфері психічного здоровʼя на рівні громад, а на верхівці — допомоги в закладах довгострокового перебування та спеціалізовані послуги) 
Система піклування про психічне здоров’я не може зводитися лише до якогось одного щабля описаної піраміди – жоден із них є не достатнім та ізольованим від інших.
Самодопомога 
Самодопомога – це основа піраміди піклування, а ще вона присутня як невіддільна складова кожної зі сходинок. Адже для звернення по фахову допомогу, а згодом і для щирої відповіді в діагностичних опитувальниках, плідної роботи із психотерапевтом, довірливого спілкування із психіатром потрібна власна готовність людини працювати із собою 
Самодопомога може полягати у наступному:
Піклуватися про фізичне здоров’я (https://bit.ly/3yhklKZ) і добре самопочуття, зокрема, запобігати хронічним та інфекційним захворюванням, корегувати хронічні захворювання зміною способу життя або за необхідності медикаментами. Фізичне й психічне здоров’я взаємопов’язані.
Дбати про повноцінне харчування (https://bit.ly/4bG1B6t), уникати “фаст-фуду”, надміру кави, рафінованих вуглеводів. Обирати натомість овочі та фрукти, цільнозернові злаки.
Намагатися поводитися асертивно, тобто відстоювати свої інтереси без порушення особистих кордонів інших людей. Це плекає віру в себе й зменшує відчуття роздратування й безпорадності.
Вміти вчасно зупинятися й уникати самодеструктивних дій, як-от відмовлятися від сну (https://bit.ly/4dCW5Do), входити в черговий цикл вигорання на роботі, вдаватися до алкоголю чи стимуляторів.
Знати інструменти, які допомагають особисто вам і повідомляти про них іншим. Наприклад, коли ви в розпачі, близькі можуть вдаватися до раціоналізації (“Буває і гірше”, “На це можна подивитися під іншим кутом…”), а вас це ще більше дратуватиме. Натомість мовчазна присутність поруч і обійми допоможуть більше. Тому потрібно сказати про це прямо і завчасно, наприклад: “Коли мені зле, нічого не говори, просто побудь зі мною (пожалій мене)”.
Вміти розпізнавати власні емоції, приймати їх і водночас вміти справлятися з ними: давати собі змогу горювати, не притлумлювати біль, гасити шкідливу агресію (шкідлива – тобто не доречна наразі, бо не пов’язана зі самозахистом).
Займатися ресурсною діяльністю, тобто такою, яка підживлює ваше “внутрішнє багаття добробуту”. Це може бути читання, біг, спостереження за птахами, вишивання – залишайте для них простір у своєму житті.
Співчутливо ставитися до себе. Уявіть, що прикрість, яка спіткала вас, сталася з вашою близькою людиною. Навряд чи б ви кинулися її чи його звинувачувати, сварити, вимагати від втомленої людини дій та енергійності. Тож не варто забагато вимагати від самих себе. Водночас співчутливе ставлення до себе не означає плекання інфантильності та безпорадності.
Самодопомога необхідна завжди, та ресурсна діяльність і здоровий сон не є гарантією і єдиною достатньою умовою для психічного добробуту. Далеко не всі життєві виклики можна подолати лише плеканням позитивних емоцій. Якщо ви відчуваєте, що самодопомога не допомагає, не звинувачуйте себе! Психічне здоров’я потребує піклування на різних рівнях.
